Куди поділася питна вода і що героїчного в документальному фільмі, який ніхто не дивиться. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулого тижня у ЗМІ влада «ДНР» спробувала пояснити жителям окупованої частини Донецької області, чому з приходом «русского міра» в їхніх кранах зникла питна вода. Начальник «Води Донбасу» традиційно й очікувано відповів на запитання «Хто винен»? Однак він, так само традиційно й очікувано, заплутався в питанні «Що робити?»

Зневоднення Донбасу

Отже, Андрій Григор'єв, який називає себе «генеральним директором» місцевого підприємства «Вода Донбасу», дав інтерв'ю «офіційному» виданню «ДНР».

Журналіст попросив його нагадати, «чому в Донбасі склалася така ситуація з водопостачанням».

«Якщо говорити глобально, проблема нестачі води викликана тим, що українські нацисти перекрили канал Сіверський Донець - Донбас, основне джерело водопостачання республіки, влаштувавши водну блокаду Донбасу. У березні 2022 року канал Сіверський Донець - Донбас було зупинено», - не уточнив він, що якраз у цей час російські війська вторглися в Україну, зокрема і в Донецьку область. 

«Унаслідок обстрілу було перебито водні артерії, що подають воду на такі міста, як Донецьк, Ясинувата, Макіївка, Горлівка тощо... Є руйнування будівель і споруд Донецької фільтрувальної станції, відсутнє енергопостачання. Також у неробочому стані напірні водоводи, що подають воду на міські водопровідні вузли», - знову ж таки не акцентував увагу “генеральний директор” на тому, хто ж почав стріляти після 24 лютого 2022 року.

«Наразі подача води на населені пункти Донецької Народної Республіки становить близько 50% від поточної потреби», - сумно констатував він.

«Реконструкцію Донецької фільтрувальної станції передбачено в першочергових заходах у рамках розроблюваної єдиної схеми водопостачання та водовідведення ДНР», - вчергове і непереконливо пообіцяв товариш Григор'єв.   

«Що потрібно для того, щоб вода була в будинках жителів Донбасу, як це було раніше - цілодобово? Що робиться зараз для цього?», - наївно поцікавився в нього журналіст.  

«Для цього необхідно повернути повний контроль над каналом і відновити всі зруйновані... гідротехнічні споруди», - на хвилинку впав в оптимізм товариш Григор'єв.

«На жаль, доти, доки наші військові не повернуть повний контроль над каналом, ми житимемо з дефіцитом водних ресурсів... Ми розуміємо і поділяємо невдоволення громадян цією ситуацією. Але, на жаль, це поки що все, що на сьогоднішній день ми в силах зробити», - повернувся він у реальне життя.

Як з'ясувалося, в «ДНР» є проблеми не тільки з кількістю питної води, а й з її якістю. «Нестабільна робота системи водопостачання, природно, позначається на якості та безпеці питної води. Перепади тиску, подача води за графіком значно підвищує аварійність у роботі системи, а отже, збільшує ймовірність надходження у водопровідну систему забруднень ззовні, а також є причиною відриву від внутрішньої поверхні труб біологічних обростань та мінеральних відкладень, що може впливати на зміну кольору та запаху води, яка надходить споживачам», - визнав “генеральний директор”.

Він спробував заспокоїти споживачів брудної води тим, що «Водою Донбасу» проводиться додаткове хлорування води для мінімізації ризиків її забруднення». Ця заява Григор'єва прозвучала в короткій новині на сайті «Донецького агентства новин», але в повному тексті інтерв'ю її вирішили не публікувати...

Кінець фільму

Минулого тижня пропагандистські ресурси щосили намагалися популяризувати нібито документальний фільм із зони «СВО». Кожну серію проєкту під назвою «Ненові регіони: дорога додому» відчайдушно анонсували. Серіал називали «гучним», «революцією в документалістиці», таким, що «змінює ставлення до життя». 

Його концепція проста - автори знаходили колишніх жителів окупованих регіонів, які нині проживають у Росії, їх привозили на «малу батьківщину», де вони розповідали про свою любов до Донбасу, обіцяли покинути облаштоване життя в Москві або в умовних Чебоксарах, залишитися тут, щоб будувати нове життя. 

Очевидно, що настільки примітивний сюжет, та ще й розтягнутий на десять серій, нічого спільного з «революцією в документалістиці» не має. Та й «гучним» його вважати ніяк не можна. Ролики, які викладені в Rutube ледь набирають 100-200 переглядів. Однак, пропагандистська машина Кремля наполегливо переконувала, що це те саме кіно, яке сьогодні потрібне жителям окупованих регіонів України. У настирливих публікаціях «республіканських» ЗМІ було чітко видно, що місцеві журналісти отримували готові матеріали на цю тему. Тому «новини» про «революційний» серіал у виданнях «ДНР» і «ЛНР» виходили абсолютно однаковими - від заголовка до картинки, що ілюструє абсолютно ідентичні тексти.